Вселенная, жизнь, разум (с) 8)

[Dragon]

Уперше науковці NASA підтвердили наявність води на освітленій Сонцем стороні Місяця.

Про це написав гендиректор американського космічного агенції Джим Брайденстайн у Twitter та повідомила NASA на прес-конференції 26 жовтня, передає ТСН.

Відкриття доводить, що вода може бути розподілена по поверхні Місяця і не обмежується холодними, затіненими сторонами.

NASA за допомогою інфрачервоного телескопа SOFIA змогло отримати зображення молекули води в кратері Клавіус - одному з найбільших на Місяці, який видно з Землі.

Дослідники спростували думку, що вода на Місяці є лише у формі льоду і сконцентрована на затемненій стороні. Вважалося, що на освітленій стороні води немає, оскільки вона швидко випаровується через нагрівання від Сонця.

"Ми вперше можемо підтвердити наявність води на сонячній стороні Місяця завдяки даним, отриманим з телескопа SOFIA. Пошук води на Місяці має ключове значення для наших дослідницьких планів в рамках програми Artemis . Ми ще не знаємо, чи можемо ми використовувати цю воду як ресурс, але наявність води на Місяці є ключовим для наших планів досліджень", - зазначив Брайденстайн.

В іншому дослідженні Пол Хейн із Департаменту астрофізичних і планетарних наук Колорадського університету в Боулдері разом із колегами з інших університетів США дослідили розподіл на поверхні Місяця так званих "холодних пасток" - областей, які завжди перебувають в тіні та куди ніколи не проникають промені сонця.

За оцінками вчених, температура в цих областях завжди зберігається на рівні близько мінус 180 градусів. А тому, якщо в ці "пастки" колись потрапила вода, в замороженому стані, вона буде залишатися там досить довго.

У NASA кажуть, що ймовірно, це відкриття стане головним ресурсом для тривалих місій.

"Якщо ми маємо рацію, вода виявиться більш доступною для пиття, ракетного палива та всього іншого ", - говорять вчені.

https://www.unian.ua/m/science/voda-na- ... 95816.html

Вчені проаналізували дані міжпланетної станції NASA Dawn і підтвердили наявність слідів солоної води під крижаним покривом кратера карликової планети Церера.

Після виявлення води на Марсі і на Місяці, вчені з усього світу вирішили піти далі і шукати найважливіший елемент для зародження життя в ще більш віддалених місцях, передає НВ.

Днями дослідники з декількох університетів США і Європи підтвердили, що під поверхнею карликової планети Церера могли перебувати цілі океани.

Довгий час вчені вважали, що Церера - це мертвий космічний камінь, який є найбільшим об'єктом у поясі астероїдів між Марсом і Юпітером.

Днями, проаналізувавши нові дані апарату Dawn про Цереру, вчені з США та Європи прийшли до висновку, що під кратером Оккатор, віком близько 20 млн років, перебував "великий резервуар" з морською водою.

Це підтвердили зображення планети у інфрачервоному діапазоні, які зробила станція Dawn на висоті близько 35 км над поверхнею карликової планети.

Вчені виявили там сліди гідрогаліту - речовини, яка міститься у морському льоду, і яку раніше ніколи не знаходили за межами Землі.

Автори відкриття припускають, що відкладення солі утворилися там в останні два мільйони років.
Дослідники припустили, що пагорби в кратері Оккатор могли утворитися, коли вода, викинута при ударі метеорита, замерзла на його поверхні.

"Ці дані підтверджують, що процеси замерзання води тягнуться за межі Землі і Марса і були активні на Церері у недавньому геологічному минулому", - говорять учені.

Що таке Церера

Церера - це карликова планета в поясі астероїдів посеред Сонячної системи. Планета виявлена в 1801 році італійським астрономом Джузеппе Піаццою в обсерваторії міста Палермо.

Найбільш детально планету досліджувала місія Dawn. Космічний апарат був запущений в 2007 році, і в січні 2015 роки зробив перші знімки Церери. Дослідження Церери апарат Dawn проводив протягом 16 місяців і в червні 2016 офіційно завершив свою місію. Остаточно зв'язок із апаратом був втрачений в 2018 році, після чого в NASA заявили, що історична місія зонда Dawn підійшла до кінця.

У надрах планети Церера команда місії Dawn запідозрила існування невеликих озер з рідкою солоною водою.

Більш того, вченим місії Dawn вдалося виявити свідчення існування стародавнього глобального океану на карликовій планеті Церера.

Також, знімки, зроблені автоматичної міжпланетної станцією Dawn, дозволили розкрити секрет яскравих плям на поверхні карликової планети Церера в поясі астероїдів.

NASA опублікувало архів зроблених станцією Dawn фото Церери.

https://www.unian.ua/m/science/cerera-v ... 08681.html

[igor.]

https://youtu.be/I2151XZac1c -- для киян і не тільки

[Dragon]

9 листопада українці відзначають День української мови та писемності. З нагоди цього свята ми підготували 10 цікавих фактів про рідну мову.

Факт 1: Українська мова – одна з наймилозвучніших мов світу. 1934 року в Парижі на лінгвістичному конгресі провідні фахівці визнали українську мову третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. На аналогічному форумі мовознавців у Швейцарії, де головними критеріями оцінки були евфонічна система мови, її мелодійність і милозвучність, українську мову було названо другою після італійської.

Факт 2: Найдовшим словом в українській мові є слово «дихлордифенілтрихлорметилметан» (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). У цьому слові є 30 літер.

Факт 3: На відміну від інших східнослов’янських мов, в українській мові є кличний відмінок.

Факт 4: Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

Факт 5: В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П». Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

Факт 6: За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). Відомо, що округ Кук в штаті Іллінойс – це 16-й з набільших у світі урядів місцевого самоврядування. В цьому окрузі проживає близько 5,5 мільйонів населеня, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даному районі.

Факт 7: Вчений В.Кобилюх довів, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.

Факт 8: Відповідно до видання «Короткий словник синонімів української мови», в якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45 синонімів.

Факт 9: Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.

Факт 10: Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.

https://folkmoda.net/articles/10-faktiv-pro-movy

[Dragon]

За останні два тисячоліття людство пережило не одну пандемію. Такі пандемії, як "Чорна смерть" (чума) у XIV сторіччі, холера у XIX сторіччі та "іспанка" у 1918-1920 роках призводили до великих демографічних втрат і трагедій. Кожна з них поставала викликом, який врешті-решт, завдяки намаганням побороти невидимого ворога, стимулював прогрес.

Розповідаємо, як вони змінили хід історії, вплинули на економіку і який відбиток залишили у світовій літературі та кінематографі.

"Чорна смерть"

Пандемія чуми 1347-1353 років, також відома як "Чорна смерть", вважається переломним моментом в історії середньовічної Європи.
Хоча чума не була новою хворобою для Європи, адже у VI-VIII сторіччях так звана "Юстиніанова чума" забрала на континенті мільйони життів. Відтоді пройшло багато часу, про неї встигли забути.
Масштаб пандемії "Чорної смерті", коли від хвороби померло близько 20% населення Європи, шокував європейців.
Водночас у поширенні епідемії не було чогось дивного, якщо поглянути на стандарти життя середньовічних міст і сел.
Люди жили в перенаселених будинках, які не провітрювалися і в які майже не потрапляло світло.
У селах один дах ділили з худобою. Міста були засмічені нечистотами, стічні канави, в які потрапляла кров забитих тварин, були джерелом жахливого смороду. Час від часу королі та феодали змушували своїх підданих прибирати місто, але за кілька днів відновлювалася попередня ситуація.
Все це створювало середовище для поширення різних хвороб. Смерть від кору, віспи, грипу, дизентерії, пневмонії чи звичайного бронхіту не була чимось дивним.
Рівень медичних знань часто базувався на творах античних авторів, таких як Гіппократ.
Лікарі давали рекомендації, але навіть не завжди оглядали людей. Як хірурги працювали цирульники, які пускали кров без дезінфекції, а для багатьох європейців доступними були лише послуги сільських знахарів.
Що ж до ізоляції, то це було лише з хворими на проказу у лепрозоріях, й подекуди владі доводилось докласти титанічних зусиль, аби зупинити розправу над цими людьми.

Вважається, що спалах чуми почався ще в 1330-х роках на території Китаю та Монголії, а до Західної Європи хворобу привезли наприкінці 1347 року екіпажі генуезьких кораблів з Криму.
Взимку 1347/48 років епідемія почалася в італійських портових містах та на островах, у Марселі та Барселоні, а влітку 1348 року вже вирувала по всій Франції, Англії та на Піренейському півострові, діставшись 1349 року частини Німеччини та Скандинавії.
Хвороба вразила Західну Європу після неврожаїв 1346-47 років, спричинених надмірно дощовим літом, тож в багатьох людей вже був слабкий імунітет через недоїдання.
"Не допомагали ані лікарі, ані ліки. Чи то сама хвороба невиліковна, чи то виною тому невігластво тих, хто лікував, але нікому не вдавалося осягнути причину захворювання", - писав сучасник подій, італійський письменник Джованні Боккаччо у "Декамероні".
"З'являлись якісь пухлини, які розросталися… народ називав їх чумні бубони", - розповідав він.
Джованні Боккаччо описував бубонну чуму, яка супроводжувалася ураженням лімфатичних вузлів, де у так званих бубонах накопичувалися бактерії. В деяких випадках поширювалася ще легенева форма чуми, яка супроводжувалася кривавим кашлем.
"Лише деякі одужували, і майже всі помирали на третій день після виявлення ознак… Не тільки бесіда чи спілкування з хворими переносило здоровим хворобу і причину загальної смерті, але, здавалося, що один дотик до одягу чи іншої речі, якої доторкнувся чи користувався хворий, передавало хворобу тому, хто доторкнувся", - згадував Боккаччо.

Хвороба завдавала більшого удару мешканцям міст через скупчення людей та антисанітарію на вулицях, а також щурів, чиї блохи і були переносниками чумної палички Yersinia pestis, яка викликала хворобу.
Селянам щастило, якщо до села не приїздили заражені люди. Деякі поселення намагалися не допускати чужинців.
Але пандемія майже не залишила білих плям на мапі. Уникнення хвороби віддаленими селами у піренейських горах чи в Шотландії можна пояснити, але те, чому хвороба оминула Брюгге та Брабант у нинішній Бельгії, місто Сантьяго де Компостела в Іспанії чи Польське королівство, залишається таємницею.
Аби впоратися з чумою, міста розшукували лікарів і переманювали їх один в одного, сплачуючи послуги на пів року чи рік. Нерідко дозволяли лікувати і псевдолікарям, які заспокоювали наляканих людей.
Саме тоді, вперше в Авіньйоні за ініціативою Папи римського, з'явилися так звані чумні лікарі, які ходили в масці з довгим "дзьобом" для дихання, в який закладали різноманітні пахучі трави, аби запобігти зараженню.
Пізніше у XIV сторіччі для них стане традиційним костюм зі шкіряних сорочки, штанів та високих чобіт, і маска з дзьобом, яка вже вкривала все обличчя.
Священники та монахи були однією з груп, яка найбільше постраждала. Вони були на похованнях, допомагали хворим.
В Англії втрати серед священників та монахів оцінювали у 40-50%. За більш точними статичними даними, у Франції у монастирі домініканців в Монпельє зі 140 монахів вижили лише вісім, у паризькому монастирі Дів Божих смертність 60%, а в Сен-Дені померли 30 монахів зі 100.
В уявленні середньовічної людини хвороба була Божою карою, а якщо помирають слуги Божі, то людство дуже розгнівило Бога. Масова смертність і зникнення в деяких місцях релігійної та світської влади було доказом, що це і є Апокаліпсис, а Страшний суд не за горами.

Джованні Боккаччо описував у "Декамероні", як пандемія змінювала відносини між близькими людьми.
За його словами, у хворих часто була надія лише на допомогу небагатьох друзів, кількість яких стрімко скорочувалася, а в заможних людей - на слуг, які йшли на це заради грошей.
"Лихо виховало в серцях чоловіків та жінок такий жах, що брат залишав брата, дядько племінника, сестра брата і нерідко дружина чоловіка. Батьки уникали відвідувати своїх дітей і доглядати за ними", - зазначав він.
На прикладі Флоренції, де жив Боккаччо, пандемія викликала різну реакцію. Частина мешканців намагалися втекти подалі, дехто ізолювався, деякі мешканці займалися покаянням перед Богом, а інші - гуляли та пиячили, аби встигнути насолодитися життям.
"Інші стверджували, що багато пити та насолоджуватися, гуляти з піснями та жартами, задовольняти за можливістю, будь-яке бажання, сміятися та насміхатися з усього, що трапляється, - найкращі ліки проти хвороби. І як казали, так у міру сил, робили. Удень та вночі, мандруючи з одного шинку до іншого, випиваючи без упину та міри", - згадував письменник.
"Багато інших гуляли, тримаючи в руках хто квіти, хто пахучі трави, або якусь іншу духмяну річ, яку часто нюхали, вважаючи корисним освіжати мозок подібними ароматами - повітря здавалося зараженим і смердючим від запаху трупів, хворих та ліків", - писав він.
На цьому тлі з Німеччини поширився так званий рух флагелантів. Це були релігійні фанатики, які збиралися у групи, ходили від міста до міста 33 дні (Христос прожив 33 роки).
"У рік 1348-й почали ходити люди, які займалися самобичуванням, й з'явилися вони, перш за все, в Німеччині. І люди робили публічне покаяння і били себе батогами зі шкіряними вузлами та залізними шипами так, що роздирали на шмаття свої спини та плечі. Водночас вони співали жалісливих пісень про народження і страждання Нашого Бога", - писав французький хроніст Жан Фруассар.
Папа римський Климент VI доклав зусиль, аби побороти цей рух, який вважав викликом церкві, адже флагеланти придумували власні молитви, порівнювали свою пролиту кров з кров'ю Христа, почали стимулювали розкол серед священників.

Рух флагелантів підвищив рівень істерії в суспільстві. В деяких містах євреїв, жебраків та хворих на проказу почали звинувачувати в отруєнні колодязів, що начебто і призводило до хвороби.
Підозру щодо євреїв викликала менша смертність від чуми серед них. Це пояснюється ізольованим життям єврейських громад, та релігійними настановами мити руки зранку, після туалету, перед вживанням хлібу та митися перед Шабатом. У Страсбурзі, Ерфурті та Базелі на початку 1349 року єврейські громади знищили, людей спалювали живцем. Єврейське населення тікало у французьке місто Авіньйон, яке на той час було резиденцією Папи Римського.
"Хапали та спалювали євреїв, а їхнє майно відходило тим сеньйорам, у чиїх володіннях вони проживали. Винятком став лише Авіньйон та церковні землі, якими керували намісники Папи", - зазначав Жан Фруассар у своїх "Хроніках".

Деякі лікарі шукали шляхи, як побороти хворобу.
Папський лікар Гі де Шоліак, якого називають "батьком хірургії", пережив чуму, розтинаючи бубони і припалюючи рани. Климент VI дозволив йому розтин тіл померлих, аби дізнатися причини хвороби - це було рідкісним дозволом на той час.
За порадою де Шоліака, Папа Римський самоізолювався у палаці і провів деякий час у приміщенні біля двох великих камінів.
Ефективною відповіддю на поширення чуми того часу вважаються дії Венеційської республіки на чолі з дожем Андреа Дандоло (1342-1352).
Саме він вперше запровадив 40-денний карантин для всіх кораблів та екіпажів, які прибували з місць, уражених чумою. Люди та товари з карантинних кораблів зупинялися на острові Лазоретто. Тут же ховали померлих від чуми.
У Венеції заборонили торгівлю вином та азартні ігри, закрили борделі, створили спеціальні команди, які забирали мертвих на вулицях та в будинках. Боржникам списували частину грошей та звільняли людей з в'язниць. Ці заходи не запобігли великій смертності у місті, яке було центром середземноморської торгівлі, але, ймовірно, могли врятувати багатьох.

Хоча загальні втрати від пандемії оцінити важко, через відсутність точних даних про чисельність населення, можна сказати, що пандемія 1347-1353 років та наступні, менші за масштабом епідемії XIV-XV сторіччя , призвели до демографічної кризи, з якої Європа вибралася лише у XVI сторіччі.
Згідно з даними , зібраними італійським істориком Паоло Маланімою, у період з 1300 до 1400 років населення Англії та Уельсу скоротилося з 4,5 млн людей до 2,7 млн, Шотландії - з 1 млн до 700 тисяч, Франції - з 16 до 12 млн, італійських держав - з 12,5 млн до 8 млн, держав на території Іспанії - з 5,5 млн до 4,5 млн, а на території Німеччини - з 13 до 8 млн.
Населення Франції, Іспанії, Італії та Німеччини перевищило рівень 1300 року лише у XVI сторіччі, а Англії та Уельсу - на початку XVII сторіччя. Також рівень урбанізації у Франції впав з 5,2 до 4,7%, в Англії та Уельсі з 4 до 2,5%, в іспанських державах з 12,1 до 10,2%, центральній та північній Італії з 18 до 12,4%.
Загалом населення Європи, без врахування Росії, за XIV сторіччя впало з 78,7 до 56,85 млн, тобто приблизно на 28%. Звичайно, це не означає, що населення скоротилося лише через чуму, адже була Сторічна війна, інші конфлікти, епідемії та голодні роки. Втім, Паоло Маланіма припускає, що смерть 20-25% європейців за час пандемії 1347-1353 років є реалістичною цифрою.
Епідемія мала складні демографічні наслідки через високу дитячу смертність. У заможних селянських родинах тоді зазвичай було 6-8 дітей, з яких до дорослого віку доживала половина. У бідних селян - менше. Ті, хто вижив, надто цінували можливість жити, і по завершенню пандемії укладалися шлюби і народжувалися діти.
Враховуючи високу народжуваність тих часів, західноєвропейські народи могли швидко відновити попередню чисельність населення, але цьому завадили наступні епідемії чуми, які забирали менше життів. Уже після завершення "Чорної смерті" в Англії за період з 1351 по 1485 рік чуму фіксували щонайменше 30 років.

Стагнація і наслідки пандемії суттєво змінили вектор економічного розвитку в Європі. Перші роки після пандемії стали золотою добою для тих майстрів ремісницьких товарів у містах, яким вдалося вижити.
Річ у тому, що смертність серед знатних та королівських родин під час пандемії була невеликою - у порівнянні з бідняками.
"У місті та окрузі Флоренції без різниці статі та віку з п'яти людей загинули троє і більше. Скоріше за все за рахунок простолюдинів, ніж середніх прошарків та верхів, тому що біднякам довелося особливо погано, зараза поширювалася серед них раніше, і допомоги вони отримували менше", - писав тогочасний італійський хроніст Маттео Віллані, який і сам став жертвою чуми 1363 року.
Багатіям та феодалам було легше ізолюватися в своїх будинках чи палацах. Від чуми, наприклад, померли король Кастилії Альфонсо XI та королева Наварри Жанна II, московський князь Сімеон Гордий, донька англійського короля Едварда ІІІ, син візантійського імператора, але цей перелік не був дуже довгим.
Гроші, які мали багатії, феодали та королі, за час пандемії нікуди не поділися. Вони успадкували статки тих представників своїх династій, яким не пощастило.
Споживання ремісницьких товарів зростало, й в перші роки після пандемії в рази зростали доходи майстрів. Зростали і доходи їхніх помічників.

Цей процес не тривав довго. Висока смертність призвела до збільшення кількості золота та срібла на душу населення, що призвело до зменшення його ціни та разом із зростанням зарплат спровокувало інфляцію.
"Дуже довго майже всі товари коштували вдвічі більше, ніж до епідемії, вартість праці та всілякої ремісницької та замовної роботи зросла у понад два рази проти звичайної ціни. По всіх містах серед мешканців були сварки і позови через спадщину", - писав Маттео Віллані, описуючи реалії Італії.
Міграція селянських дітей, які шукали щастя і намагалися стати ремісниками, помічниками в майстрів, прискорилася, але згодом на шляху до кар'єри майстра виникла низка обмежень.
Запроваджувалися обмеження на вступ до гільдій та цехів майстрів, аби запобігти конкуренції та передати статус майстра нащадкам, помічники майстрів могли залишатися у цій ролі вічно, хіба що їм пощастить стати зятем майстра.
Вважається, що ця ситуація стримувала нові технологічні розробки та завдавала шкоди економічному розвитку.

В аграрному секторі, де на той час працювало 90% населення, також було зростання доходів. Селяни, яких стало значно менше, розуміли, що без їхньої праці землевласникам не зібрати врожай.
Втім, зростання доходів селян відставало від зростання доходів у місті, а ціни на сільськогосподарську продукцію через демографічні втрати і зменшення покупців впали. Попри низькі ціни на зерно, селянин годував свою родину і мав надлишок для реалізації на ринку. Врожайність покращилася.
Землевласники програли. Мусили платити більше сільськогосподарським робітникам.
Доходи англійських землевласників впали на 20% у 1347-1353 роках. Це був виклик аристократичному стилю життя землевласників, які почали вимагати відновлення "правильної" соціальної ієрархії.
Сучасники зі знатних родів писали про нахабність селян, які не бажали працювати за невеликі гроші, а королі Англії та Франції видавали ордонанси, якими вимагали від селян працювати за плату, характерну до часів перед пандемією.

Після пандемії селянин у Європі почувався вільнішим і більш затребуваним, віра у значущість власної праці суттєво зросла, як і зросла любов до свободи, адже чума продемонструвала - перед смертю всі рівні.
Утиски, які згодом селяни зазнавали від феодалів, намагання запровадити величезні податки, зустрічали спротив та провокували повстання - так було у Франції 1358 року під час "Жакерії", і з повстанням Уота Тайлера в Англії 1381 року.
Пандемія стала для багатьох свідченням несправедливості існуючої соціальної ієрархії, тож недивною була поява проповідників проти неї таких як Джон Болл в Англії, ідеологів реформації церкви - Джона Вікліфа в Англії та Яна Гуса в Чехії, а пізніше розмах таких рухів, як гусити у Чехії або визвольний рух на чолі з Жанною д'Арк у Франції.
Окрім того, медицина, яка зазнала цілковитої поразки у боротьбі з чумою, почала змінюватися на користь лікарів з практичними знаннями, які вже не тільки намагалися запобігти хворобі, але й вилікувати її, а хірургія отримала імпульс для розвитку.
Пройдуть сторіччя, перш ніж людство зможе знайти засоби проти чуми, але основа для цього прогресу почала закладатися за результатами програної "Чорній смерті" битви...

У документально-художньому серіалі BBC "Найгірше століття світу" (World's Worst century, 2004), який розповідає про буремні події XIV сторіччя є серія "Чорна смерть" (Black Death).
У ній з пітьми середньовіччя виринають сучасники тих подій - такі як італійський письменник Джованні Боккаччо або французький лікар Гі де Шоліак, які розповідають про лихо, якого зазнала Європа.
Ці свідчення сучасників доповнюються коментарями сучасних науковців - медиків та істориків - про причини поширення чуми та її наслідки для суспільства та економічного життя континенту...

https://www.bbc.com/ukrainian/features-52291698

Наприкінці Першої світової війни світ охопила пандемія грипу, яка забрала життя 50 мільйонів людей. Які уроки винесло людство з епідемії іспанки і як вони можуть допомогти у боротьбі з Covid-19?

Сто років тому, коли світ намагався оговтатись від війни, на якій загинули близько 20 мільйонів, людство довелося стикнутися з чимось більш смертоносним - спалахом грипу.
Вважають, що пандемія, яка отримала назву іспанський грип або іспанка, почалася у переповнених військових таборах на Західному фронті.
Антисанітарія в траншеях, насамперед уздовж французького кордону, сприяла інкубації та поширенню вірусу.

Війна завершилася в листопаді 1918 року, і коли солдати почали поверталися додому, вони принесли вірус із собою. Втрати від іспанки були незрівнянні з війною, пандемія забрала, як вважають, від 50 до 100 мільйонів людей.
З того часу людство пережило багато пандемій, зокрема три серйозні спалахи грипу. Але жодна з них не була такою смертельною і такою всеосяжною.
І хоча нова епідемія грипу, далеко не така смертоносна, як іспанка, світ неабияк стривожений.
Але чого саме навчила нас найнебезпечніша глобальна епідемія у нещодавній історії? І як уроки іспанки можуть допомогти нам у боротьбі з Covid-19?

Причина смерті - пневмонія

Смерть від Covid-19 спричинює певна форма пневмонії, яку ослаблена вірусом імунна система не може здолати.
Так само було й з іспанкою, хоча рівень смертності від коронавірусу набагато нижчий, ніж від іспанки.
Люди похилого віку та хворі з порушеннями імунної системи більш схильні до інфекцій, які спричинюють пневмонію.
Більшість смертельних випадків Covid-19 припадає саме на цю групу.

Епідемії не уникнула жодна країна

Коли сталася пандемія іспанки, авіатранспорт був у зародковому стані. Але на Землі майже не залишилося країни, яка б уникнула її жахливих наслідків.
Іспанський грип ширився світом повільніше. Він пересувався не літаками, а залізницею і пароплавами. Деякі регіони трималися місяцями, а то й роками, але смертоносна хвороба зрештою приходила й туди.
Утім, деяким місцевостям таки вдалося уникнути пандемії, насамперед завдяки методам, які ми застосовуємо й 100 років по тому.
Одне селище на Алясці в Бристольській затоці залишилося майже неторканим. Місцева влада закрила школи, заборонила громадські зібрання та заблокувала доступ до села з головної дороги.
Це була старовина версія карантину, який запроваджують сьогодні в регіонах зі спалахом коронавірусу, як-от китайська провінція Хубей та північ Італії.

Для різних популяцій різна небезпека

Лікарі називали іспанку "найбільшим медичним голокостом в історії".
І річ не лише у кількості загиблих від хвороби, а насамперед у тому, що серед її жертв було багато молодих і здорових людей.
Як правило, здоровий імунітет досить добре бореться з грипом. Але іспанка вражала організм так швидко, що реакція імунної системи була надмірною.

Вона спричинювала в легенях так звану цитокінову бурю, різке збільшення протизапальних білкових речовин. І рідина в легенях ставала ідеальним місцем для вторинної інфекції.

Цікаво, що люди похилого віку були більш стійкими до іспанки. Мабуть, тому, що вже пережили дуже схожий штам грипу, який поширився у 1830-х роках.
Але Covid-19 становить найбільший ризик саме для людей старшого віку та пацієнтів із хронічними захворюваннями.
Найбільша смертність від коронавірусу у людей старше 80 років.

Громадська система охорони здоров'я - найкращий захист

Іспанський грип спалахнув у світі, в якому щойно закінчилася глобальна війна. Життєво важливі суспільні ресурси були спрямовані на військові потреби.
Громадська системи охорони здоров'я лише починала зароджуватися. Дозволити собі візит до лікаря у багатьох місцях могли лише представники середнього класу та багатії.
Іспанка в першу чергу викошувала бідні міські райони та нетрі, тобто населення, яке погано харчувалося та не мало елементарних умов санітарії.
Грип сприяв розвитку систем охорони здоров'я в розвинених країнах світу. Вчені та уряди зрозуміли, що відтепер пандемії ширитимуться світом швидше, ніж раніше.
Лікування кожного окремого випадку грипу було б недостатньо. Для боротьби з пандемією в міських умовах урядам доведеться мобілізувати ресурси, як під час війни.
Вони мають відправляти на карантин усіх, в кого з'явилися ознаки хвороби, відокремлювати легкі випадки перебігу хвороби від важких та обмежувати пересування людей, щоби хвороба згасала.
Заходи охорони здоров'я, яких сьогодні вживають в усьому світі для стримання епідемії коронавірусу, є одним із найважливіших уроків іспанки.

https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-51725526

[igor.]

https://youtu.be/mTYMZtz_esU -- Баумейстер / Дацюк / Арестович

[Dragon]

У річних кільцях дерев знайшли сліди наднових

Здається, що спалахи наднових - нескінченно далеке від нас явище десь в далекому космосі, але дерева говорять про зворотне.

Американські вчені з’ясували, що близькі до нашої планети спалахи наднових здатні зробити помітний вплив на природу — наприклад, привести до накопичення ізотопів вуглецю в кільцях дерев.

Масивні зірки закінчують своє відносно коротке життя найпотужнішими спалахами наднових, яскравість яких може на деякий час перевершувати яскравість всіх зірок в нашій Галактиці. Занадто близька до нас наднова теоретично могла б знищити життя на Землі, але і більш далекі, можливо, також роблять помітний вплив на планету, руйнуючи озоновий шар і бомбардуючи поверхню потоками випромінювання.

Американські вчені з університету Колорадо проаналізували річні кільця в останках древніх дерев і з’ясували , що протягом останніх 40 тисяч років наднові могли чотири рази викликати різкі зміни клімату на Землі.

У незначних кількостях радіоактивний вуглець-14 є постійним в атмосфері Землі, утворюючись під дією космічних променів. Ізотоп накопичується в тканинах живих організмів, а після смерті його концентрація поступово знижується. Цей процес є основою радіовуглецевого методу датування. Вимірявши і порівнявши вміст вуглецю-14 в річних кільцях дерев, вчені виявили різкі піки несподівано високої концентрації ізотопу, розтягнуті на кілька років. Це може бути пов’язано з аномально високою активністю Сонця, однак вчені вважають, що надлишок вуглецю-14 в деревині створюється під дією наднових і гамма-променів, які виходять від них.

Зіставивши піки вмісту вуглецю-14 з датами близьких спалахів, відомих за астрономічними спостереженнями протягом останніх 40 тисяч років, вчені виявили вісім точних збігів — кожному спалаху відповідав пік, який відбився в річних кільцях. Чотири з них проявилися особливо яскраво: наприклад, наднова, що спалахнула в сузір’ї Вітрила близько 12 тисяч років тому, розташовувалася в 815 світлових роках і відбилася підвищенням концентрації вуглецю-14 в деревині на 3%.

https://cikavosti.com/y-richnih-kilciah ... novih/amp/

[Анатолий Валерьевич]

Цей день в історії: у поліському селищі Базар за відмову вступати до Червоної армії розстріляно козаків і старшин УНР

22 листопада 1921 року в містечку Базар, що у нинішній Житомирській області, "червоні" розстріляли 359 козаків і старшин Армії УНР
Про це з посиланням на Ukrainian Military Honour нагадує Еспресо.TV.

Після поразки під селом Малі Миньки полоненних учасників Другого Зимового походу Армії УНР доправили у Базар.Спочатку більшовики розстріляли старшин - тих, яких вдалося виявити. Потім взялися обробляти козаків, намовляючи їх вступати до Червоної армії.

"Комісари обіцяли подарувати життя тим, хто покається й перейде до них на службу. Сам Котовський обіцяв взяти охочих, як хоробрих, завзятих бійців, до своєї кінноти. Полонені козаки були дуже схвильовані такими спокусами ворога і пригноблено мовчали", - зазначається у повідомленні.

І ось тут, за спогадами учасників тих подій, пролунав голос козака Степана Щербака, який вийшов поперед гурту товаришів:

"Я, козак 6-ї Січової Стрілецької дивізії, від себе й козаків, яких знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає, але не боїмося смерті і до вас служити не підемо. Знайте, що за нас помститься весь український народ, а коли до українських козаків дійде вість про вашу ганебну роботу, то за нашу кров вони будуть нищити все, що тільки має хоч малий зв’язок із вами".

При цьому Щербина назвав ворогів "каторжанами", оскільки серед них було багато учорашніх кримінальних елементів.

Після такого звернення бійці прийняли одностайне рішення не коритися "червоним", за що й віддали свої життя.
https://espreso.tv/news/2020/11/22/cey_ ... arshyn_unr

[Dragon]

Розвінчати міф про «безхребетного» селянина: перший в Україні Музей спротиву Голодомору



У Дніпрі вже майже рік працює комунальний заклад «Музей спротиву Голодомору».
Він має на меті збір матеріалів та висвітлення подій, пов’язаних зі штучним голодом в Україні. Музейники кажуть, що роблять акцент саме на спротиві українського селянства. В архівах та спогадах очевидців фахівці шукають нові дані про Голодомор, оприлюднюють рідкісні документи. Адже одна із цілей – розвінчання міфу про «безхребетного» українського селянина, який не чинив опору тоталітарному комуністичному режиму.

Начальниця науково-дослідного відділу Музею спротиву Голодомору, професорка Наталя Романець вивченням штучного голоду в Україні займається майже 30 років. Тема зацікавила її ще в студентські роки.

Одним із поштовхів до початку роботи, каже науковиця, була стаття в компартійному виданні, де побіжно згадувався антирадянський виступ селян Павлоградщини 1930-го року. Вона була однією з перших в Україні, хто почав досліджувати це питання.

«Це був уже період перебудови, почали поступово розкриватися архіви і з’явилась можливість досліджувати. У «Короткій історії ВКП (б)» стверджувалося, що всі селяни нібито з великим задоволенням вступали до колгоспів, а не підтримували колективізацію лише окремі «шкідницькі елементи». Коли я, будучи абсолютно радянською дівчинкою, комсоргом групи, почала вчитуватися в документи, я побачила, як відбувалась колективізація, що відбувалось у період Голодомору, і це перетворило мене на антирадянську людину», – зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода Наталя Романець.

Дослідження «волинок» руйнує стереотип

Багато років поспіль Наталія Романець збирає рідкісні архівні документи щодо опору колективізації у краї, зокрема про так звані «волинки» – беззбройні стихійні селянські виступи проти створення колгоспів, розкуркулення та відбирання збіжжя, якими 1930-го були охоплені села й хутори краю.

У «волинках» активну роль відігравали жінки, каже пані Наталя. Ці виступи також називали «баб’ячими бунтами».

Науковиця створила унікальну карту «волинок» на території Дніпропетровського округу в січні-березні 30-го року, на першому етапі колективізації. Інформацію для неї дослідниця збирала по крихтах. Мапа розвінчує стереотип про «безхребетного» українського селянина, показуючи, що мешканці сіл чинили масовий опір політиці тоталітарного комуністичного режиму.

«Волинки, як правило, розпочиналися стихійно. Наприклад, відбувалося розкуркулення – люди починали відбивати тих, кого розкуркулювали. Активними в цьому були жінки: завелися і пішли. Була надія на те, що в жінок не будуть стріляти. Але у «волинках» брали участь і багато чоловіків. Тривали волинки по-різному: могли один день, могли кілька. Влада намагалась подати їх як сплановані й організовані контрреволюційні виступи селянства, хоча це не відповідало дійсності», – каже Наталя Романець.

Спротив селян у Спаському

За словами Наталі Романець, один із найактивніших виступів був у селі Спаському Новомосковського району у березні 1930-го. Він тривав кілька днів і перекинувся на інші населені пункти, де селяни захопили сільраду й ліквідували СОЗ.

«Для виступу у селі Спаському приводом стало розкуркулення односельців. Виступ тривав з 2 по 6 березня. 5 березня селяни захопили сільраду, провели загальні збори. Унікальний документ – протокол загальних зборів: видно, що записували, що хто з людей говорив, з голосу. Перше, чого вони вимагали, – повернути «експертників», тобто розкуркулених односельців», – розповіла Наталя Романець.

«Волинка» була придушена, частину учасників репресували.

«Було заарештовано сто осіб, двох засудили до розстрілів. Є документ – допит селянки Оксани Шевченко. На допиті вона прямо казала: якби повторилося, я би знову зробила те саме. Вона була засуджена. Це був справді стихійний селянський протест», – каже дослідниця.

За часів СРСР ці події замовчувалися.

Збір матеріалів і пошук фінансування

Цього року музей вже реалізував кілька інформаційно-просвітницький проєктів, зокрема три виставки.

Наразі в закладу є офісне приміщення і невелика експозиція, куди, за умови дотримання санітарних вимог, запрошують відвідувачів.

Серед матеріалів, розказує директорка закладу Лілія Богачева, – понад пів сотні задокументованих спогадів тих, хто пережив голод в Україні. Працівники закладу збирають архівні документи та також особисті речі, які належали свідкам Голодомору.

«У нас вже є спогади 53 людей, засвідчені печатками, записані в аудіоформаті, до них прикладені фотографії свідків. Тобто це вже офіційні документи. Рушник, деякі гончарні вироби, особисті речі людей, які пережили Голодомор. Є Книги пам’яті, до яких внесені тисячі жертв Голодомору. І збір матеріалів триває. Голодомор залишив мало матеріальних свідчень, в основному це архівні документи і спогади. Будемо сканувати, формувати базу. Хочемо зробити нашу експозицію в інтерактивному ключі, з використанням сучасних технологій, щоб залучити людей максимально – візуально, аудіально, кінестетично. Це речі дороговартісні, і ми шукаємо фінансування. Подаватимемось на гранти. Шукаємо меценатів. Нам кажуть: звертайтесь до діаспори. Але не може все робити діаспора, ми хочемо бачити українських меценатів, які були б зацікавлені», – розповіла Радіо Свобода Лілія Богачева.

«Ми – не жертви, ми чинимо спротив»

На відміну від інших установ, які вивчають болючу тему голоду в Україні, Музей спротиву Голодомору в Дніпрі має розказувати про цю сторінку історії з іншого ракурсу, і це – показово для регіону, вважає керівниця Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Юлія Пісчанська.

«Це характеризує наш регіон. У нас є Музей громадянського подвигу мешканців Дніпропетровської області, який пов'язаний зі спротивом російській агресії. І Музей спротиву Голодомору також підтримує цей загальний наратив: ми – не жертви, ми кожного разу, коли стикаємось з такими історичними моментами, чинимо спротив тому, що вважаємо несправедливим. Це, напевно, закладено на генетичному рівні», – сказала Юлія Пісчанська.

У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.

Частина науковців з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932–33 років становить майже 4 мільйони осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять понад 6 мільйонів. За даними істориків, Дніпропетровська область є однією з тих областей, які найбільше постраждали від Голодомору 1932–33 років.

https://www.radiosvoboda.org/a/30972667.html

[igor.]

https://youtu.be/xNtot2PD-xI -- Бауйместер/Арестович - Політичні єтюди

[Dragon]

Наймолодша планетарна туманність стрімко зникає?

Орбітальний телескоп Hubble показав, що наймолодша з відомих планетарна туманність "Скат" у сузір'ї Жертовник швидко зникає: замість десятків тисяч років вона може прожити тільки 30.

Такі дані наводяться у препринті дослідження міжнародної групи асторономів, до якої увійшли фахівці з Інституту астрофізики Андалусії (Іспанія) і Вашингтонського університету в Сієтлі (США).
Як відзначають вчені, планетарні туманності - це за своєю природою "уповільнений в часі вибух": вони спочатку розширюються, а потім протягом десятків тисяч років поступово зникають. Натомість "Скат" майже зник всього за 20 років.
Як показують знімки Hubble, між 1996 та 2016 роками туманність стала тьмянішою та майже втратила форму ската.
У центрі туманності - білий карлик. За даними вчених, газові оболонки, що його оточують, стали менш чіткими, а яскравість випромінювання кисню впала майже в тисячу разі. Астрономи зазначили, що вперше зафіксували такі зміни за такий короткий період часу.
Автори дослідження відзначають, що очікувалося, що туманність продовжить розширюватися, натомість - вона "схлопується". На думку астрофізиків, це може бути пов'язне з незвичайною поведінкою зірки, навколо якої існує туманність - SAO 244567. Спочатку температура цієї зірки різко зріс менше ніж з 40 тисяч до 108 тисяч градусів за Фаренгейтом, а потім стала падати і випускати менше іонізуючого випромінювання.
На думку вчених, якщо зміни і надалі відбуватимуться з такою швидкістю, то "Скат" може повністю зникнути з зоряного неба за 20-30 років.

https://suspilne.media/85676-najmolodsa ... astronomi/

Китайський місячний модуль "Чан'е-5" встановив на поверхні Місяця прапор КНР.

Космічний модуль "Чан'е-5" здійснив посадку на Місяць 1 грудня. Основною метою місії є збір місячного ґрунту і його доставка на Землю. У разі успіху Китай стане третьою країною в світі, яка зробить це. США і СРСР кілька разів доставляли на Землю місячний ґрунт у 1969-1976 роках.

Робота зонда тривала близько 19 годин, після чого автоматична система поклала отримані зразки у контейнер злітного модуля. Посадка апарата, що повертається на Землю, запланована 16 грудня на півночі Китаю в автономному районі Внутрішня Монголія.
Нагадаємо, першими і наразі єдиними на поверхні Місяця прапор своєї країни встановили астронавти аерокосмічного агентства США NASA під час місії "Аполлон" у 1969 році.

https://lb.ua/world/2020/12/04/472241_k ... yatsi.html

[Dragon]

В Україні введено в експлуатацію новий радіотелескоп РТ-32 створеному у процесі дослідної модернізації 32-метрової антени MARK-4B.

Про це повідомляє Національна академія наук України.

Розташований новий радіотелескоп у Центрі космічних досліджень і зв’язку, що в місті Золочев на Львівщині.

Пошук шляхів створення нового радіотелескопу сантиметрового діапазону розпочався у 2014 році. Тоді після анексії Криму, Україна втратила доступ до однієї з найбільших в світі антен – радіотелескопу РТ-70 Національного Центру Управління та Випробувань Космічних Засобів біля Євпаторії.

Для відновлення втрачених спроможностей науковцями Національної академії наук України було запропоновано використання наземних станцій космічного зв’язку, розташованих поблизу м. Золочів Львівської області з діаметром антен 25 м (КТНА-200) та 32 м (МАРК-4В), які на той час вже не використовувались Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (РРТ).

Цю ініціативу було підтримано Урядом і у вересні 2015 року Прем’єр-міністром України було надано доручення Державному космічному агентству (ДКА) України внести відповідні пропозиції з цього питання.

За співпраці ДКА України, Національного центру Управління та Випробувань Космічних Засобів та Концерну РРТ, а також підтримки Національної академії наук України і особисто Президента НАН України академіка Бориса Патона зазначені наземні станцій космічного зв’язку були передані зі сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України до сфери управління ДКА України, з подальшим введенням їх до складу Національного центру Управління та Випробувань Космічних Засобів (НЦУВКЗ).

Інститутом космічних досліджень НАН України разом з Інститутом радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України та Національним центром була розроблена Концепція застосування засобів Центру космічного зв’язку в інтересах дослідження та використання космічного простору.

Проведені експертні оцінки показали, що найбільш доцільною, на першому етапі переходу телекомунікаційних антен в стан радіотелескопу, є модернізація 32-метрової антенної системи МАRК-4В.

Фахівцями НЦУВКЗ, Радіоастрономічного інституту НАН України, Інституту радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України, Інституту космічних досліджень НАН України та ДКА України і ПрАТ НВП «Сатурн» було проведено детальний огляд вказаних технічних засобів і розроблено пропозиції щодо їх використання в наукових космічних програмах ДКА та НАН України.

У 2017 році спільною комісією ДКА і Адміністрації Держспецзв’язку до сфери управління ДКА України були передані дві станції космічного зв’язку з діаметром антен 25 м (КТНА-200) та 32 м (МАRК-4В), які були закріплені на праві оперативного управління за Національним центром.

Для подальших робіт щодо модернізації цих станцій та для забезпечення проведення в Україні наукових космічних досліджень та інтеграції до міжнародних мереж у складі Національного центру в м. Золочів Львівської області був створений Центр космічних досліджень і зв’язку.

З 2018 року розпочалася активна фаза модернізації антени МАRК-4В і створення на її базі радіотелескопу РТ-32.

У листопаді 2020 р. основні роботи зі створення радіотелескопу сантиметрового діапазону довжин хвиль РТ-32 на базі 32-метрової антени МАRK-4В у м. Золочів було завершено.

Головною особливістю радіотелескопу РТ-32 є його багатодіапазонність та багатоканальність.

Наразі частотно-селективний пристрій дозволяє проводити одночасні спостереження в діапазонах 6 та 1.35 см (С- та К-діапазони), а після введення в дію приймальної апаратури діапазону 3 см (Х-діапазон) телескоп зможе працювати в трьох діапазонах одночасно: 6, 3 та 1.35 см.

Завдяки цим технічним рішенням одночасно можна проводити спостереження в різних частотних смугах, спостерігати декілька мазерних ліній, досліджувати одночасні зміни в спектрах так, як не може жоден інший окремий телескоп у світі.

Висока роздільна здатність реєструючого обладнання, розробленого науковцями Радіоастрономічного інституту НАН України, дозволяє вивчати як випромінювання космічних об’єктів, так і космічних апаратів та допплерівські зсуви частот, що випромінюються чи відбиваються ними. Висока температурна стабільність обладнання дозволяють отримати високу чутливість при тривалих спостереженнях.

Таким чином, коло наукових задач РТ-32 є дуже широким: дослідження активних ядер галактик, місць зореутворення, мерехтінь, сонячного випромінювання, пульсарів. Цікавим є вивчення в широкому діапазоні швидких радіосплесків, післясвітіння гамма-сплесків та явищ типу GW170817, коли були породжені одночасно гравітаційні та електромагнітні хвилі дуже широкого спектру. Дуже важливим є те, що частотно-часову прив’язку реєструючого обладнання РТ-32 здійснено до цезієвого – так званого первинного – стандарту частоти, що дає всі можливості для входження РТ-32 до мережі EVN.

З початку 2020 року – початку експлуатації радіотелескопу – персонал Центру космічних досліджень та зв’язку проводить спостереження по програмі уточнення матриці похибок наведення антени. З серпня проводяться дослідження космічних мазерів, а з вересня – одночасні спостереження змінності активних ядер галактик з латвійським 32-метровим радіотелескопом (Вентспілс, Латвія).

У найближчому майбутньому паралельно з автономними спостереженнями на РТ-32 планується доукомплектування та встановлення апаратури для прийому трьох діапазонів радіохвиль, проведення адаптації реєструючого обладнання та програмного забезпечення до форматів EVN та проведення тестових радіоінтерферометричних спостережень в повному форматі EVN.

В подальших планах науковців – розробка та встановлення паралельної приймальної системи в діапазоні 18 см та декількох секцій радіотелескопу ГУРТ, що дасть змогу побудувати синтезований радіотелескоп нового типу. Це дозволить розширити діапазон частот, де ведуться одночасні спостереження астрофізичних об’єктів будь-якого типу, на два порядки.

Але найголовнішим завданням є відновлення роботи українського радіотелескопу в Європейській РНДБ мережі.

Завершення проекту зі створення радіотелескопу планується у 2023 році. Радіотелескоп РТ-32 буде сумісним з засобами РНДБ-мережі США (VLBA), Європи (EVN) та може увійти до числа провідних радіоастрономічних інструментів Європи.

Наявність такого інструменту в Україні дасть новий поштовх у розвитку фундаментальної науки та забезпечить участь нашої держави в міжнародних проектах з досліджень та використання космічного простору.

https://mil.in.ua/uk/news/v-ukrayini-vv ... kop-rt-32/

MARK-4B-Radioteleskop-32.jpg (40.68 КБ) Просмотров: 5010

[Dragon]

Кінець пандемії може бути вже близько?

Нова технологія вакцини проти коронавірусу стала справжнім науковим проривом.

Попри всі здобутки, яких змогли досягнути вчені для пізнання біологічного світу, все ще існують речі, які лежать поза сферою людських знань. Коронавірус став одним із таких тривожних нагадувань, з’явившись «нізвідки» наприкінці 2019 року. Навіть коли наука почала розкривати багато таємниць COVID-19: як він поширюється, як знаходить шлях до клітин людського організму, як вбиває, все ще невідомо, чи дійсно зможе вакцина проти COVID-19
зупинити вірус раз і назавжди, пише The Atlantic.

Після того, як фармацевтичні компанії Pfizer та Moderna опублікували попередні дані клінічних досліджень, які свідчать про те, що їх вакцини ефективні на більш ніж 90%, люди почали сподіватися, що пандемія коронавірусу скоро завершиться.

Жодна з компаній публічно не поділилася «повним обсягом своїх даних», але незалежні комісії з моніторингу клінічних випробувань переглянули результати, і Управління з продовольства і медикаментів США незабаром проведе дослідження вакцин, перед тим як дати дозвіл на їх масове використання.

Завдання, які стоять попереду - виготовити велику кількість вакцин та правильно транспортувати їх, дотримуючись відповідних умов зберігання, зокрема, низької температури. Також, знадобляться і зусилля, щоб переконати населення пройти вакцинацію, адже багато людей не довіряють вакцині.

"Тепер стає ясно, що вакцини стануть нашим виходом з цієї пандемії", - каже вірусолог Інституту Доерті Канта Суббарао.

Винайдення вакцин проти вірусу, виявленого вперше лише 10 місяців тому, є надзвичайним науковим досягненням. Адже ці вакцини були розроблені з неймовірною швидкістю.

Практично з того дня, як у січні китайські вчені поділилися «генетичною інформацією» нового коронавірусу, дослідники почали розробляти вакцини, які могли б навчити імунну систему людини розпізнавати невідомий вірус. Їм потрібно було виявити відповідну частинку вірусу, щоб «перетворити» її на вакцину, і однією з перспективних цілей були «колосоподібні білки», що утворюють зовнішню оболонку нового вірусу. Вакцини від Pfizer та Moderna покладаються на спайковий білок, як і багато інших вакцин-кандидатів, які ще перебувають у розробці. Ці початкові успіхи свідчать про те, що така стратегія працює; ще кілька вакцин проти COVID-19 можуть незабаром перетнути фінішну пряму. Щоб вакцинувати мільярди людей по всьому світу та своєчасно зупинити пандемію, людству знадобляться всі вакцини, які можна отримати.

Pfizer та Moderna роблять ставку на нову і дотепер ще не до кінця обґрунтовану ідею використання мРНК. Пандемія коронавірусу дозволила перевірити цю нову технологію та довести її успішність. Така технологія також може відкрити нову еру для розвитку вакцин в цілому.

Імунна система людини надзвичайно потужна, але деколи вона не надто «вправно» використовує свою силу. В таких випадках на допомогу приходять вакцини. Вони допомагають імунній системі підготуватися до розпізнавання вірусу, коли він з’являється в організмі. Вакцина «демонструє імунній системі своєрідний шаблон вірусу», який потім розпізнається організмом. Традиційно цей «шаблон» може бути у формі ослабленого вірусу, інактивованого вірусу або спеціальної вірусної молекули. Але такі підходи вимагають від виробників вакцин розробляти віруси та їх молекули, що вимагає занадто багато часу і досвіду, а цього може не вистачати під час загострення ситуації з пандемією.

Вакцини на основі мРНК пропонують нову технологію. Вченим не потрібно міркувати над способами виробництва вірусів, адже людський організм дуже добре вміє ці віруси «виготовляти» самостійно.

Коли новий коронавірус потрапляє в організм людини, він «викрадає» клітинний механізм, перетворюючи людські клітини на «мініатюрні фабрики», які продукують вірус.

Вакцина на основі мРНК робить цю вразливість перевагою. Що, якщо людський організм зможе обдурити власні клітини, щоб «виготовити» лише один індивідуально нешкідливий, і при цьому впізнаваний вірусний білок? Спайковий білок коронавірусу відповідає цьому опису, і інструкції щодо його виготовлення можуть бути закодовані в генетичний матеріал, який називається мРНК.

Обидві вакцини від Moderna та Pfizer із BioNTech «упаковують» злегка модифіковану мРНК зі спайковим білком всередині крихітної захисної бульбашки. Клітини людини поглинають цю бульбашку та просто дотримуються вказівок щодо того, як надалі продукувати відповідний спайковий білок. Потім організм визнає ці вірусні білки «чужими», а імунна система починає будувати арсенал, щоб підготуватися до моменту, коли з’явиться реальний вірус.

Вакцини на основі мРНК можуть спровокувати кращу імунну відповідь на деякі захворювання. Після застосування вакцини, виготовленої з інактивованих вірусів або шматочків вірусу, ці частинки не можуть потрапити всередину клітини, і клітина не може «познайомити» імунну систему людини з відповідними вірусними частинками.

Подібні вакцини все ще можуть виділяти білки, які називаються антитілами, і ці антитіла нейтралізують вірус, але їм важче стимулювати Т-клітини, що складають іншу важливу частину імунної відповіді.

Більше того, інактивовані віруси або шматочки вірусу, як правило, зникають з організму протягом доби, але мРНК-вакцини можуть продовжувати виробляти спайковий білок протягом двох тижнів. Чим довше спайковий білок циркулює в організмі, тим краще це для імунної реакції.

Все це лише говорить про те, як в теорії повинні працювати мРНК-вакцини. Але до минулого тижня ніхто на Землі не знав, чи дійсно вакцини на основі мРНК працюють, особливо проти COVID-19. Попри те, що до пандемії вчені намагалися розробляти інші вакцини на основі мРНК, технологія все ще була не до кінця дослідженою.

Жодна з таких вакцини до цього часу ще не проходила великих клінічних випробувань, а імунна система людини, як відомо, складна і непередбачувана. Саме тому розробка вакцин потребує особливої обережності, адже вони можуть як покращити, так і погіршити ситуацію.

Дані великих клінічних випробувань компаній Pfizer/ BioNTech та Moderna є першим реальним доказом того, що вакцини на основі мРНК захищають від хвороб, як і очікувалося. Такий висновок є полегшенням для багатьох вчених.

Висока ефективність цих вакцин, швидше за все, пов’язана з використанням саме спайкового білка. Три окремі компоненти імунної системи - антитіла, клітини-помічники та Т-клітини-вбивці - всі реагують на спайковий білок, але так буває не з усіма вірусами. У цьому випадку, вченим «пощастило» з COVID-19.
Той факт, що більшість людей може вилікуватися від COVID-19, завжди був обнадійливою новиною, це означало, що вакцина просто потрібна для того, щоб запустити імунну систему, яка потім могла б самостійно знищити вірус.

Експерти очікують, що тривалі клінічні випробування прояснять питання, які ще не отримали відповіді щодо вакцин проти COVID-19. Наприклад, стосовно того, чи допоможе вакцина зупинити подальше поширення вірусу, чи все-таки, вакциновані люди зможуть розповсюджувати вірус непомітно, як довго триватиме імунітет і наскільки добре вакцина буде захищати літніх людей.

Ще кілька вакцин, що використовують спайковий білок, також проходять клінічні випробування. Вони покладаються на набір різних технологій, включаючи використання ослаблених вірусів, інактивованих вірусів, вірусних білків. Ніколи раніше компанії не тестували стільки різних типів вакцин проти одного вірусу, що в підсумку може виявити щось нове про вакцини загалом.

Пандемія - це можливість порівняти різні типи вакцин безпосередньо.

Якщо нові вакцини на основі мРНК будуть і надалі демонструвати успішний результат, це, швидше за все, відкриє нову еру в сфері імунології. Вчені вже тестують нову технологію і на інших вірусах.

До того ж, така технологія відкриває нові можливості для створення «персоналізованих» вакцин на основі мРНК, які можуть стимулювати імунну систему для боротьби з раком.

Але наступні кілька місяців покажуть, чи дійсно нові вакцини на основі мРНК пройдуть «тест на витривалість», адже вони мають один потенційний мінус - надзвичайну крихкість. Оскільки мРНК є нестабільною за своєю природою молекулою, їй потрібна захисна бульбашка жиру, яка називається ліпідною наночастинкою. Але сама ліпідна наночастинка надзвичайно чутлива до температури. Для більш тривалого зберігання вакцину від Pfizer / BioNTech потрібно зберігати при –70 градусах Цельсія, а від компанії Moderna при –20 градусах Цельсія, хоча їх також можна зберігати і при більш високих температурах, але протягом коротшого проміжку часу.

Справедливий та плавний розподіл обмеженої кількості вакцин буде серйозним політичним та логістичним викликом. Вакцина є науковим тріумфом, але останні вісім місяців показали, що не лише наукові дослідження відповідають за боротьбу з пандемією.

Забезпечення поставок тестів на коронавірус та засобів індивідуального захисту, надання економічної допомоги населенню та запобігання передачі COVID-19 знаходяться в межах людських знань, проте уряди країн часто не могли впоратися з цими завданнями.

Вакцина сама по собі не може уповільнити небезпечну траєкторію госпіталізацій COVID-19 цієї осені або врятувати багатьох людей, які ризикують померти від хвороби до Різдва. Але це може подарувати надію, що пандемія все-таки закінчиться, резюмує видання.

https://zn.ua/ukr/WORLD/kinets-pandemij ... antic.html

[Dragon]

Телескоп «Субару» сфотографував наближення зонда «Хаябуса-2».

Національна астрономічна обсерваторія Японії опублікувала рідкісний знімок, зроблений 20 листопада 2020 року. В центрі зображення можна побачити невелику цятку — це космічний апарат «Хаябуса-2», що наближається до Землі.

На момент зйомки апарат знаходився на відстані 5,8 млн км від нашої планети, його видима зоряна величина становила 24,6. Нещодавно він виконав ще один маневр, що відправив його на траєкторію, яка дозволить скинути капсулу зі зразками астероїдної речовини та забезпечить її посадку в Австралії. Ця подія відбудеться в ніч з 5 на 6 грудня (вдалося якщо що))).

Сам апарат використає гравітацію Землі, щоб виконати маневр, який дозволить йому почати розширену частину своєї місії. Під час неї «Хайабуса-2» відвідає астероїди 2001 CS21 (2026) і 1998 KY26 (2031), що рухаються неподалік земної орбіти.

https://universemagazine.com/uk/22745/

[Dragon]

Вибачаюся що російською)))

Как нам известно, на таран нашей галактики Млечный путь идёт галактика Андромеда. Газовые ореолы обеих галактик уже соприкоснулись, хотя первые звёзды участников этого космического ДТП начнут сближаться примерно через четыре млрд лет. В прошлом подобное наверняка происходило, что заставляет учёных искать следы былых «аварий». Понимание механики процессов поможет отыскать прежние столкновения и прогнозировать последствия будущих.

Расчётом сценариев поведения галактик при столкновении и после занялись учёные из Токийского университета. Ранее считалось, что столкновения между галактиками обязательно увеличат активность массивных черных дыр в их центрах. Массивные чёрные дыры (МЧД) обнаружены практически во всех ядрах галактик, так что их поведение при столкновении будет главным фактором процесса.

Японцы решили досконально изучить последствия столкновений галактик с помощью математических моделей на суперкомпьютерах. После уточнённого моделирования выяснилось, что в ряде сценариев последствия столкновений галактик могут оказаться кардинально разными.

В одном случае одна из двух сталкивающихся галактик может сдуть материю вокруг МЧД в центре другой галактики и лишить её пищи в виде любой материи, а в другом случае наоборот — «подбросит дровишек». Как результат, МЧД может либо резко прекратить активность, либо быстро её нарастить. Оба случая астрономы способны увидеть с помощью наблюдений в рентгеновском диапазоне и попытаться найти подтверждение моделям на практике.

Отметим, учёные моделировали лобовое столкновение галактик. Если галактики лишь касаются при проходе рядом или меньшая влетает в большую, то это заканчивается отрывом части звёзд и материи, которые становятся родными в теле чужой галактики. Такие процессы практически не влияют на массивные чёрные дыры в ядре.

В любом случае, утверждают специалисты, даже лобовое столкновение галактик, которое закончится их слиянием, вряд ли приведёт к каким-то звёздным катастрофам. Звёзды и планеты не будут сталкиваться в массовом и обязательном порядке. Это будет сродни проходу одного облака сквозь другое. В этом плане нашим потомкам ничего не угрожает.

Два сценария поведения массивной чёрной дыры в ядре галактики: истощение (вверху) и активизация (нижний ряд).

60112bafd2985_1611738031.jpg (148.02 КБ) Просмотров: 4702

https://toneto.net/news/tehnologii/uchy ... cheski-net

Ну хочаб про щось найближчі 4 мільярди років можна не хвилюватися... якщо звісно матмодель не перерахують якось знов

[Dragon]

Сьогодні, 6 січня, виповнюється 25 років з дня заснування антарктичної дослідницької станції «Академік Вернадський».
Станція «Академік Вернадський» – єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез. Вона працює постійно і є метеорологічною та геофізичною обсерваторією. Була заснована в 1947 році як британська станція «Фарадей», у лютому 1996 року Велика Британія передала її Україні. Тоді ж на станції відкрили пункт поштового зв’язку, де діє спеціальний поштовий штемпель з перевідною датою «Українська антарктична станція «Академік Вернадський».
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про відзначення 25-річчя заснування антарктичної станції «Академік Вернадський». Зокрема, у лютому 2021 року мають провести урочисті заходи за участі вчених та учасників антарктичних експедицій усіх періодів. У першому півріччі 2021 року планують провести міжнародну науково-практичну конференцію про дослідження Антарктики...

https://www.radiosvoboda.org/a/news-aka ... 89159.html

Національний антарктичний науковий центр опублікував на своїй сторінці в фейсбуці по-справжньому історичні світлини. І згадує обставини, за яких фотографували...

– В Антарктиді розташовані понад три десятки наукових станцій. Чому для України є принципово важливим входити до пулу антарктичних країн?

– Тому що Антарктида – континент майбутнього. У тому випадку, звісно, якщо не жити виключно сьогоденням, а подумати про дітей та онуків.
Сучасні технологічно розвинені країни інвестують в Антарктиду, яка, з одного боку, є континентом з найбільшими невикористаними запасами копалин, чистої прісної води. Це той ресурс, що скоро – до того все йде! – стане дорожчим за нафту.
Антарктида – це останні 10% площі планети Земля, де іще нічого не видобувається.
З іншого боку, в Антарктиді випробовується така модель відносин між державами, приватними компаніями, окремими людьми в умовах, де жодна з держав немає суверенітету.
От коли Ілон Маск (або хтось інший) вперше висадиться на Марсі, людство опиниться у тій самій правовій ситуації, яка нині відпрацьовується в Антарктиді...
Я би сказав, що Антарктида – потужна лабораторія майбутнього. Країни, що нині працюють у цій «лабораторії», фактично «стовплять» своє майбутнє у засвоєнні ресурсів мінеральних – Антарктики, й біологічних – Південного океану.
Проте є ще й сьогодення. В Антарктиді працює український рибальський флот, податки з якого майже співставні з видатками на утримання станції «Академік Вернадський». Наприклад, Україна входить до п’ятірки держав, що ведуть видобуток антарктичного крилю – одного з найперспективніших біологічних ресурсів планети, ринок цього товару зростає шалено...

– Ви сказали про значущість Антарктиди для України як держави. А чим вона важлива для вітчизняних науковців?

– Антарктида дає нам унікальне «вікно можливостей». Не емігрувати з країни, залишатися українським вченим, але при цьому брати участь у глобальних світових проєктах із дослідження планетарних явищ. Це, скажімо, вивчення процесів глобального потепління, динаміки озонового шару (і так званих озонових дір), взаємодії магнітосфери Землі з близьким космосом. Працюючи в Антарктиді, українські вчені стають частиною світового наукового процесу...

...одна з мрій українських полярників – повернутися на станцію «Академік Вернадський» на українському науково-дослідному судні. Немає нічого неможливого – потрібна лише сильна політична воля. Виходом могло би стати придбання «незадорого» криголама в антарктичних експедицій більш багатих країн, для яких він вже застарий, але в наших хороших руках ще служитиме. Щодо науково-технічних кадрів – вони є, в Україні виросло нове покоління висококваліфікованих полярників...

З ілюстраціями -

https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina ... 85309.html